Завдяки інтригуючим взаєминам між Трампом і Путіним, швидкого вирішення конфлікту не слід очікувати: нові виклики для України | FaceNews.ua: новини України
Вчора Путін виступав на Валдаї. Промова плюс відповіді тривала близько трьох годин. В них - гра слів, передьоргування фактів і всі традиційні натяки Європі, що він вважає її лідерів нікчемними лузерами.
Після невдачі блицкригу у 2022 році Путін, на жаль, зміг зібрати всі свої ресурси воєдино: організував армію, реформував економіку та значно укріпив зовнішні розвідувальні мережі. На кінець 2024 року його армія вже не виглядає смішно, а стала реальним джерелом загроз для подальших експансій.
Централізована модель виробництва озброєнь має свої недоліки, проте вони залишаються менш вагомими, ніж ті, з якими стикається Європа, що в останні десятиліття зменшувала свій військовий потенціал. У наступному бюджетному періоді витрати на військові потреби знову зростуть. Це відбувається на фоні ризиків економічного спаду та падіння цін на нерухомість, які ми почали спостерігати нещодавно.
Кремль керується базовим інстинктом самозахисту: необхідно демонструвати силу до останнього, поки у Росії ще є ресурси та поки вороги залишаються паралізованими страхом ядерної загрози. Внутрішні проблеми Владіміра Путіна не викликають значного занепокоєння - формування світогляду росіян відбулося ще до початку військових дій, тому Кремль має можливість зосередитися на одному - створити образ "Росія більше ніколи не буде принижена". Це нагадує поведінку агресивного молодика, який постійно підбадьорює себе і сам себе налаштовує на боротьбу.
Путін повністю втратив зв'язок з реальністю, яка не укладається у його уявлення. Для нього всі ці Шольци, Макрони та Орбани - просто пісок на дорозі. Вони йому не страшні і виглядають малоефективно.
Він прагне повторити успіх Ялти, бажаючи зустрітися з Трампом, щоб укласти угоду, яка надасть йому право контролювати "менших європейців". Найцікавіше, що в цьому питанні їхні погляди збігаються. Принаймні, в оцінці потенціалу Європи.
Але Путін досі не впевнений, чи піде на угоду Трамп. І це головна інтрига, яка не дає йому остаточного відчуття переломного моменту. Моменту, що він вже виграв.
Бо у битві двох самців хтось має відступити. І ця амбіція, якщо її відчує Трамп, може зіграти з Путіним злий жарт - переможцем у війні нарцисів і егоцентристів має стати один. Який і збере всі нагороди.
Ось чому я не дуже вірю в швидке завершення війни. Бо після 5 листопада наша війна стала маркером лідерства у світі. Де домовитись посередині ще важче, ніж це було за президентства Байдена.
І тут дійсно переможе сильніший.
Джерело: Facebook
