Чи доцільно вручати Нобелівську премію миру в умовах ескалації конфліктів і воєн у світі? Різні точки зору експертів.

11 жовтня Нобелівський комітет в Осло оголосить лауреатів премії миру 2024. Українська служба Голосу Америки зібрала думки про те, хто може перемогти цьогоріч, як премія впливає на лауреатів, а також, чи варто Комітету вдатись до символічного кроку й взагалі утриматись від обрання переможця.

Серед найбільш імовірних лауреатів Нобелівської премії миру називають генсека ООН Антоніу Гутерріша, Агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт на Близькому Сході або Міжнародний суд ООН.

Російський опозиціонер Олексій Навальний та президент України Володимир Зеленський цього року, за прогнозами букмекерів, мали б найбільші шанси на отримання Нобелівської премії миру. Проте, у лютому Навальний загинув у колонії, і посмертна нагорода не присуджується. Що стосується Зеленського, його шанси на нагороду виглядають невеликими, оскільки він очолює державу під час війни.

Та попри всі оцінки оглядачів та прогнози букмекерів Нобелівський комітет може ухвалити цілком несподіване для багатьох рішення й обрати організацію чи людину, що не входить до фаворитів експертів.

Серед близько 300 номінантів цього року також виділяються: колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, екс-президент і республіканський кандидат на пост президента США Дональд Трамп, засновник організації World Central Kitchen Хосе Андрес, мільярдер Ілон Маск та Папа Римський Франциск.

Зараз весь світ стежить за подіями на Близькому Сході, і це, ймовірно, вплине на рішення Нобелівського комітету.

Хенрік Урдал, керівник Інституту дослідження проблем миру в Осло, в інтерв'ю Reuters зазначає: "Щодо ситуації в Газі, вважаю, що Організація Об'єднаних Націй, що займається підтримкою палестинських біженців, може бути одним із потенційних кандидатів. Вони виконують надзвичайно важливу місію, допомагаючи цивільному населенням Палестини, яке страждає від наслідків війни в Газі".

"Ми також потенційно можемо бачити такого кандидата як Міжнародний суд ООН у Гаазі. Вони одночасно виступали проти російського втручання в Україну, але також дуже чітко говорили, що Ізраїль має взяти на себе відповідальність і зробити все можливе, щоб в Газі не було вчинено геноцид", - додає Урдал.

Генсек ООН Антоніу Гуттеріш визнаний в Ізраїлі персоною нон ґрата. Міжнародний суд ООН закликав Ізраїль запобігти геноциду серед палестинців.

На думку Далії Шайндлін, фахівця з Century Foundation у Тель-Авіві, якщо Нобелівську премію миру отримають один із цих кандидатів, багато ізраїльтян можуть сприйняти це як певну політичну заяву з боку Нобелівського комітету.

У коментарі виданню Financial Times вона зазначила, що присудження премії миру агенції, яка допомагає палестинцям, буде "ще одним доказом того, що світ ненавидить Ізраїль. ... Я думаю, такою буде реакція, що вони обирають сторону в цьому конфлікті, що вони не підтримують мир, а підтримують палестинців".

Діана Бутту, палестинсько-канадська адвокатка, сказала FT, що премія миру для Гутерріша, Міжнародного суду чи агенції ООН, яка допомагає палестинцям, буде спробою "врятувати ці установи та осіб від нападу Ізраїлю".

В даний час у світі триває приблизно 60 збройних конфліктів, згідно з дослідженнями. Звіти свідчать, що минулий рік став рекордним за кількістю міжнародних конфліктів з 1946 року, а 2023 рік виявився одним із найкривавіших з моменту завершення Холодної війни. У таких обставинах, як повідомляє Голос Америки, звучать пропозиції про скасування присудження Нобелівської премії миру цього року.

"Я спостерігаю за світом і помічаю величезну кількість конфліктів, ворожнечі та зіткнень. Це викликає в мене питання: чи не варто в цьому році утриматися від присудження Нобелівської премії миру та зосередитися на тому, що наша планета охоплена війнами, і ми, можливо, опинилися у найнебезпечнішій епосі в історії людства", - зазначає Ден Сміт, директор Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру.

За свою історію Нобелівський комітет відмовляв у присудженні премії, зокрема під час Першої та Другої світових війн, а загалом - 19 разів: 1914-1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939-1943, 1948, 1955-1956, 1966-1967 та 1972.

Замість цього, лауреатів премії обирали щороку з 1972 року, навіть у ті часи, коли, наприклад, мали місце війни в Іраку, на Балканах, в Афганістані, відбувся теракт 11 вересня, а Росія розпочала свої агресивні дії в Грузії та Україні.

Але інші дослідники, а також лауреати попередніх років, не погоджуються, що премію не варто оголошувати цього року. Одним із таких є Михайло Савва, представник "Центру громадянських свобод", правозахисної організації, яка вперше в історії України отримала цю премію.

Нобелівська премія миру є свідченням значного внеску конкретної особи або організації у досягнення миру. Ця нагорода особливо важлива в умовах конфліктів, війн, несправедливості та порушення прав людини. Її функціонування базується на двох основних принципах: по-перше, вона наголошує на необхідності боротьби за мир, а по-друге, лауреат отримує додаткові ресурси для продовження своєї діяльності. Як зазначив Савва у своєму інтерв'ю для Голосу Америки, ця премія підкреслює важливість миротворчих зусиль у світі.

Він зазначає, що "Центр Громадянських свобод був удостоєний Нобелівської премії миру за його внесок у захист прав людини під час збройних конфліктів і документування воєнних злочинів. Норвезький Нобелівський комітет, що визначає лауреатів, підкреслив важливість фіксації воєнних злочинів, оскільки це має велике значення для суспільства, особливо для українського, де необхідно, щоб усі, хто скоїв злочини, понесли відповідальність. Також важливо захищати права людини навіть у таких складних обставинах, як масштабна війна."

Такої ж думки й Ендрю Чітгам, колишній посадовець ООН та експерт американського Інституту миру: "Я довго розмовляв з одним із представників комітету, і він пояснив мені деякі критерії та міркування членів комітету, але я не думаю, що це буде хорошим сигналом для світу, що зараз поганий час для вручення премії миру".

"Насправді якраз навпаки. Я вважаю, що дуже важливо, щоб ця нагорода стала таким символом того, що людство має продовжувати робити для просування миру. Зокрема, у сферах мирних переговорів, нерозповсюдження ядерної зброї, дотримання прав людини, гуманітарних справ", - розповів Чітгам в коментарі для Голосу Америки.

Савва підкреслює, що Нобелівська премія відчутно допомогла "Центру громадянських свобод" у їхній місії:

"Можу впевнено сказати, що Нобелівська премія допомагає головним чином за кордоном, змінюється ставлення до організації, яка стала лауреатом, тобто, коли ми взагалі говоримо про Нобелівську премію, головне слово репутація, ось Нобелівська премія в будь-якій сфері, це визнання репутації організації, її досягнень". А от в Україні, на відміну від західних країн, як відзначає правозахисник, інститут репутації тільки починає формуватись.

Савва також відзначив, що "протягом перших трьох днів після отримання Нобелівської премії наше життя зазнало кардинальних змін", адже до ЦГС стало прикуто значну увагу медіа. Проте згодом інтерес до організації в Україні зменшився, "і, на мою думку, стосунки з урядом залишилися незмінними... не було жодних зустрічей з вищим керівництвом країни щодо можливостей використання потенціалу Нобелівського лауреата".

У 2022 році "Центр громадянських свобод" отримав Нобелівську премію разом із білоруським правозахисником Алесем Бєляцьким та російською організацією "Меморіал". Це рішення викликало критику в Україні.

Нобелівський комітет не вперше приймає спірні рішення, коли нагорода дістається різним учасникам одного й того ж конфлікту. Наприклад, у 1993 році премію отримали південноафриканський активіст проти апартеїду Нельсон Мандела та президент ПАР білошкірої національності Фредерік Віллем де Клерк.

А у 1973 році нагороду присудили головному дипломату США Генрі Кіссінджеру та дипломату комуністичного В'єтнаму Ле Дук Тхо за досягнення Паризьких мирних угод у січні 1973 року, за якими Вашингтон завершив виведення військ із Південного В'єтнаму. Ле Дук Тхо відмовився від премії на тій підставі, що мир ще не було встановлено, а Кіссінджер, приймаючи нагороду, не поїхав до Норвегії на церемонію, пізніше він намагався повернути цю нагороду.

При цьому, внутрішні документи, опубліковані в 2023 році, показали, що тодішній комітет присудив нагороду, усвідомлюючи, що війна у В'єтнамі навряд чи закінчиться найближчим часом.

Чи є ймовірність цього року зустрічі між представниками Палестини та Ізраїлю? Чітгам не вважає, що це може відбутися найближчим часом, але вважає, що такий крок міг би стати значущим символом.

"Конфлікти часто виникають між військовими лідерами, політичними діячами та іншими особами, які прагнуть влади. Але в той же час у всьому світі, в кожному куточку, існують люди, які займаються пошуком шляхів для вирішення і зменшення насильства," - підкреслює Чітгам.

Він додає: "Тому я думаю, що ви можете знайти людей та організації, які є героями для звичайних людей, які дуже заслуговують на визнання. Чи я вважаю, що нагородження організацій, що перебувають у конфлікті, є потужним символом? Звичайно, я думаю, що це показує саме те, що я казав, що є люди, які далеко не пов'язані з політикою, яка, здається, є рушієм цих війн".