Чи стане українська бавовна успішною: експерименти захоплюють, але майбутнє залишається невизначеним.

Українці заклали перші дослідні плантації бавовни, адже нам конче потрібна ця сировина для військових потреб. Наскільки реалістично отримати великі врожаї бавовни у нашому кліматі, та які існують альтернативи?

Після повідомлення міністра аграрної політики та продовольства Віталія Коваля про те, що в Україні зібрано перший тестовий врожай бавовни, українські читачі, по-перше, дізналися що бавовник у нас взагалі росте, а по-друге - що не дарма в нас вибухи "бавовною" називають, адже саме з волокон цієї рослини можна робити деякі види пороху та вибухівки.

УНІАН провів дослідження, щоб з'ясувати, наскільки рішучі плани українського уряду щодо вирощування місцевої бавовни, а також вивчити, як ця тропічна культура може стати альтернативою для покращення настрою.

Ніхто не заперечує, що Україні необхідна бавовна. Однак існують два основних питання, від яких залежить успіх цієї ініціативи: чи підходить український клімат для вирощування промислового бавовнику, і чи є економічно вигідним його вирощування (можливо, імпорт сировини буде дешевшим і простішим). Кліматологи стверджують, що ситуація позитивна, і на півдні країни вже можна починати посіви бавовни. Проте результати щодо врожайності та загальних економічних показників поки що викликають певні сумніви.

Бавовна є сільськогосподарською культурою, що використовується для виготовлення пороху. У військовий час ця сировина має критичне значення для України. Крім того, з бавовни можна виробляти тканини та олію, - зазначає Віталій Коваль, міністр аграрної політики та продовольства, у своєму телеграм-каналі. - У наступному році ми плануємо збільшити площі під посів до 30 тисяч гектарів. Для фермерів, які вирішать зайнятися цим напрямком, Мінагрополітики має намір запровадити відповідні програми фінансування.

Цього ж року, за його словами, у Одеській області висадили тестові плантації на площі понад 5 га. Насіння бавовнику 5 комерційних сортів отримали від партнерів - два сорти американські, один від німецької компанії та ще один - з Туреччини. Щоб засіяти 5 гектарів знадобилося 110 тонн насіння.

Однак міністр не уточнює, які саме обсяги врожаю були зібрані, тому важко оцінити успішність цього експерименту. Проте сам факт отримання хоча б невеликого врожаю вже можна вважати досягненням.

У Комітеті з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України зазначають, що потреба нашої промисловості у нітроцелюлозі (та сама речовина з волокон, з якої роблять порох та вибухівку) оцінюється у 10 тис. тонн на рік. А для цього потрібно засіяти не 5 гектарів, а 30 тисяч га. Або 15 тис. га - за умови, що плантації матимуть зрошення, адже полив суттєво збільшує врожайність бавовнику (як і більшості рослин, втім).

"У військові часи така сировина як бавовна надважлива для України... Нагадаємо, що у квітні 2024 року Верховна Рада України підтримала Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо поширення сортів бавовника в Україні", яким спростила ввезення в Україну та обіг сортів бавовнику", - у комітеті натякають, що законодавча база під цю культуру вже підготовлена і справа лише за фермерами.

Але це думки чиновників. А як ситуацію бачать експерти-аграрії та економічні фахівці?

Анна Матвіїв, координаторка Комітету захисту рослин і насіння Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), яка підтримує концепцію вирощування бавовни в Україні, підкреслює, що ця культура є досить невимогливою до умов ґрунту та добрив, а також має значний потенціал для вирощування та подальшого використання.

Але рослина дуже залежить від зрошування та високих температур - росте виключно у тропічному та субтропічному кліматі. Втім, через зміни клімату, на півдні Одеської, Херсонської та Миколаївської областей вже є зони з потрібною погодою.

"Бавовник для України рослина нова. Її раніше якщо й вирощували у незначних об'ємах - то суто для дослідних цілей. Але під час війни постало питання вирощування її у промислових масштабах, оскільки для забезпечення військ нам потрібна сировина - нітроцелюлоза - задля виробництва боєприпасів. Цією весною такі ділянки були закладені у Одеській області, - каже вона. - В нас змінюється клімат. Особливо у Бессарабії, яка стала найбільш спекотною. А саме такий клімат бавовнику й потрібен. Нам важливо зрозуміти, як далі діяти. Адже нам потрібна ця сировина і потрібна ця культура саме в Україні".

Отже, вирощування бавовни в Україні вже стало реальністю, проте виникають питання стосовно її врожайності, якості та економічної вигідності.

Анна Матвіїв зазначає, що тестові плантації фактично не обійшлися українському бюджету, оскільки їх реалізацію взяли на себе як іноземні, так і вітчизняні компанії. Іноземні інвестори мають намір не лише вирощувати бавовну на українських землях у майбутньому, але й отримувати прибуток від продажу насіння. Варто зазначити, що для проведення досліджень Україна отримала посівний матеріал і земельні ділянки безкоштовно.

"Насіння надали великі компанії, такі як Corteva (США), Bayer (Німеччина) та інші, зокрема й компанія з Туреччини, яка не є членом УКАБ, а тому, на жаль, я не можу її назвати. Безпосередньо ділянку для досліджень надала українська компанія "Ерідон", - зазначає Анна Матвіїв. - Це ініціатива однієї турецької компанії, яка вже присутня на ринку України й продає насіння інших культур. Оскільки у їхньому переліку є таке насіння, то вони виявили бажання взяти участь в українському дослідженні по бавовнику".

Отже, це не дії урядів партнерів, а бізнесова ініціатива, що прагне знайти нові вигідні ринки. У країні, яка переживає найбільший воєнний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, сировина для виробництва пороху дійсно представляє величезний потенціал. Особливо з урахуванням високого попиту на цю сировину в Європі, де також триває активний процес переозброєння. Не варто забувати і про нашу Угоду про Асоціацію та Зону вільної торгівлі, які відкривають додаткові можливості.

Втім, економічні фахівці наполягають, що не слід думати, що безкоштовно надані нам посівні матеріали демонструють готовність іноземців легко віддати нам цю нішу.

Те, що іноземні компанії надали нам насіння бавовнику для досліджень, ще не є вирішальним фактором. Ніхто, окрім нас, не має інтересу в тому, щоб ми стали виробниками цієї сировини. Вони лише спостерігають за результатами. Проте, всі вони мають великий інтерес до постачання бавовни в Україну, - підкреслює Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України (ТППУ). - Перша спроба вирощування бавовнику в Україні загалом виявилася успішною. Але говорити про промислові перспективи можна буде лише після того, як протягом 2-3 років підтвердиться стабільна врожайність. Адже, наприклад, у разі прохолодного і дощового літа наступного року, бавовник може не дати бажаного врожаю.

Однак, фахівець підтримує точку зору пані Матвіїв щодо змін клімату, які надають нам нові перспективи.

"Відбувається "балканізація" українського клімату. Це сухе спекотне літо і тепла волога зима. Ми це відчуваємо на собі. І вже зараз є невелика територія на Півдні, де оця бавовна росте. Тому з цієї точки зору перспективи є. Але головне питання - чи можна буде потім цю сировину використовувати у промисловому виробництві?", - ставить питання фахівець ТППУ.

Аграрна експерта Анна Матвіїв, втім, поки що не готова дати на нього однозначну відповідь. З її слів, ділянки були замалі, а сам процес вирощування проходив без спеціалізованої техніки та інших засобів, через що робити висновки по врожайності та фізичним якостям сировини поки що зарано.

У жовтні завершилися збори врожаю. Усі етапи вегетаційного процесу пройшли успішно. За підсумками проведених досліджень, було встановлено, що ця культура продемонструвала задовільні результати. Однак дані, отримані за один рік, не дозволяють об'єктивно оцінити рівень врожайності. Звичайно, наші показники не сягнуть рівнів країн-лідерів у вирощуванні цієї культури. Ми лише починаємо підбирати найкращі сорти, які підходять для нашого регіону, - зазначила експерт. - Експерти, які аналізували "коробочки" та насіння, дійшли висновку, що все відповідає вимогам. Проте кількість цих "коробочок" виявилася меншою, ніж очікувалося. Отриманий врожай буде використаний для подальших досліджень, і ми зможемо оцінити якість продукції.

А якщо "коробочок" з "ватою" (так родить бавовник) в нас дійсно замало, то єдиним виходом буде закуповувати сировину за кордоном.

М'яка бавовна, яка так високо цінується в світі моди, насправді стала каталізатором багатьох тривожних подій. Колоніалізм і рабство були тісно пов'язані з попитом європейських імперій на цю сировину. Вона використовувалася не лише для виготовлення одягу, але також для виробництва бездимного пороху – піроксиліну. Саме цей матеріал, що з'явився в середині 19 століття, суттєво вплинув на "військову революцію", адже потужність вогнепальної зброї збільшилася в рази в порівнянні з попередніми етапами історії.

Бавовна є однією з найзначніших сільськогосподарських культур у світі, яка користується попитом не лише в легкій промисловості, але й у військовій сфері. Існує вислів: "бавовна править світом", що підкреслює її важливість. В історії навіть траплялися конфлікти, викликані її значенням. Наприклад, бавовна стала однією з причин Громадянської війни в США, оскільки південні штати вважали себе монополістами у її виробництві, і це давало їм певну перевагу, зокрема у виробництві бездимного пороху. Крім того, для Радянського Союзу бавовна також відігравала важливу роль у торгівлі, зокрема з огляду на військові потреби, - нагадує нам перший віце-президент ТПП Михайло Непран, повертаючи до складної історії цієї культури.

На його думку, з огляду на можливості промислового використання, нам дуже потрібна ця сировина - бажано власна, але поки що ми вимушені спиратися на її імпорт.

Нещодавно я мав нагоду обговорити цю тему з представниками Міністерства аграрної політики та іншими експертами. Міністерство займає помірковану позицію. У ТПП ми також уважно спостерігаємо за ситуацією з українською бавовною, ставлячися до неї з обережним інтересом. Адже наразі це лише експериментальні проєкти. Проте бавовна для нас є не просто важливою, а надзвичайно актуальною. В світі зараз існує достатня кількість пропозицій, – зазначає експерт з міжнародної торгівлі.

Хто займається продажем бавовни? Власне, це всі держави, що знаходяться в тропічних та субтропічних кліматичних зонах. Проте в кожному регіоні світу існують свої провідні країни в цій сфері.

На пострадянському просторі Узбекистан залишається провідним гравцем з часів СРСР, активно експортувавши бавовну до Китаю. У Середземноморському регіоні лідерство утримує Єгипет. За словами пана Непрана, значна частина світового виробництва бавовни також припадає на Сполучені Штати. «Бавовна є у світі, проте ми прагнемо розвивати власне виробництво, - зазначає він. - Однак наразі не слід поспішати з висновками щодо дослідження нових посівів».

Проте, власне бавовну ми практично не завозимо з-за кордону – лише готові тканини або хімічні компоненти.

"На сьогоднішній день ми практично не купуємо саму бавовну. Натомість, звертаємося до готових матеріалів. Причиною цього є те, що бавовняно-прядильні фабрики в Херсоні та, в основному, в Чернігові вже не працюють. У радянський період ці підприємства виготовляли тканини з узбецької бавовни. Хоча в Черкасах ще існує невелике виробництво, в цілому ця галузь залишилася в минулому. Щодо обсягу імпорту бавовняної сировини, я не бачив жодних публічних даних і сумніваюся, що такі інформації будуть доступні", - зазначає пан Непран, вказуючи на конфіденційність цієї інформації.

На фоні цього виникає питання, звідки Росія постачає бавовну.

"Бавовну вирощують у регіонах з високими температурами, але російський клімат не є ідеальним для цього. Якщо й відбувається вирощування, то лише в обмежених масштабах. Однак, згідно з інформацією Анни Матвіїв, Росія імпортує великі обсяги бавовни з Узбекистану та Казахстану."

З відкритих джерел стало відомо, що Кремль почав проявляти активний інтерес до питання бавовни ще в 2015 році, коли розпочалася агресія проти України та війна в Сирії. Саме тоді Росія зазнала перших санкцій, і в "Немитій" усвідомили свою залежність від імпортних поставок. Проте країни Центральної Азії ніколи не припиняли постачання цього важливого ресурсу до Росії.

Це підтверджується, зокрема, документом "Звіт Російської Федерації про бавовняну та текстильну промисловість", підготовленим у 2020 році для Міжнародного консультаційного комітету з бавовни (International Cotton Advisory Committee) — організації, що об'єднує світових виробників бавовни.

З 2015 року в Росії починає відновлюватись бавовняна промисловість. Цей процес реалізується в межах Державної програми, яка спрямована на розвиток сільського господарства та регулювання ринків агропродукції, сировини та продовольства, як зазначають автори документа. Незважаючи на наявні кліматичні виклики, фермери на півдні країни виявляють інтерес до вирощування бавовни, яке нині зосереджене в регіонах з помірно-континентальним кліматом, таких як Ставропольський край, Астраханська та Волгоградська області. У 2019 році валовий збір бавовни-сирця становив 225,8 тонн, а врожайність досягла 26,1 ц/га. У 2020 році ці показники склали 34,7 т і 17,8 ц/га відповідно. Площа посівів бавовнику у 2020 році досягла 68 га (в 2019 році - 87 га), причому 66% усіх посівів припало на Ставропольський край.

Оскільки ми не знаємо рівень врожайності в Україні, то порівняти з російськими показниками буде складно. Проте сам факт того, що одночасно з агресією проти України росіяни почали активно експериментувати з бавовником, є досить показовим. Те, що є публічні дані по російських дослідних посівах на територіях зі схожим кліматом, може, певно, стати у нагоді й українським фахівцям.

Наступним кроком стане переведення бавовнику з категорії "дослідної" в "промислову" культуру. Хоча з точки зору стандартів, потрібно ще кілька років для тестування різних сортів і їхньої врожайності (як це робила, наприклад, Росія), Україна не має такого часу – нам потрібні результати терміново. Для цього необхідні дві важливі умови: підтримка з боку держави та бажання (разом із можливостями) фермерів з південної частини країни.

Анна Матвіїв з УКАБ зазначає, що для приватних агропідприємств вирощування великих обсягів культур до завершення досліджень є доволі ризикованим. Проте є чимало бажаючих зайнятися цим. Держава обіцяє надати підтримку, але поки що це лише обіцянки. За її словами, кожен фермер вже восени має розробити технічну карту для вирощування культур на наступний сезон і усвідомлювати, на який прибуток він може розраховувати.

"Передбачити, як складеться ситуація з вирощуванням бавовни у наступному році, наразі досить складно. Поки що неясно, чи в цьому процесі братимуть участь дрібні фермери чи великі агрокомпанії. Однак держава виявляє інтерес до того, щоб у наступному році бавовник все ж таки був посіяний. Ведуться дискусії щодо можливих дотацій та іншої форми підтримки. Це питання активно обговорюється як у профільному міністерстві, так і в аграрному комітеті Верховної Ради. Однак наразі все це залишаються лише на рівні розмов, - зазначає експерт. - Фермери поки що не мають чіткої впевненості в економічній доцільності вирощування бавовни. З одного боку, фермери також повинні допомагати у захисті держави, але з іншого боку, кожен з них несе відповідальність перед пайовиками за використання землі. Лише весна наступного року покаже, скільки фермерів вдасться переконати в цьому."

Пані Матвіїв підкреслює ще один суттєвий аспект – брак поливної води на південних територіях, які відзначаються найвищими температурами. Проте, варто зазначити, що у нас є перевага у вигляді більш родючих ґрунтів, що також відіграє позитивну роль.

"Наші ґрунти дійсно значні кращі, ніж у тих країнах, де бавовник традиційно вирощують. Проте важливіше наявність зрошення полів - у цьому випадку культура показує кращі врожаї. А наш Південь страждає без води і зрошення там майже немає. Втім, ми досліджували зараз на звичайних ґрунтах без зрошення і теж отримали непоганий результат", - розповідає експертка.

Однак, навіть позитивні результати тестувань важко вважати справді вдалими. У зв'язку з цим Михайло Непран, віце-президент ТППУ, рекомендує розглянути інші варіанти.

З економічної точки зору, варто зосередитися на розвитку ще однієї, традиційної для нашого регіону культури — коноплі. Деякі сорти коноплі з тонковолокнистим матеріалом можуть стати альтернативою бавовні у виробництві порохів і чудово ростуть у нашому кліматі, - зазначає експерт. - Конопля вирощувалася у нас з давніх часів, але в період незалежності відбувалося масове знищення цієї рослини. На щастя, зараз поступово панує раціональний підхід: якщо вже легалізували використання медичного канабісу, наступним логічним кроком має стати дозвіл на вирощування промислової коноплі. Фахівці запевнили мене, що хоча конопляне волокно не може замінити всі види бавовняного пороху, воно все ж має своє місце у військовому виробництві. Це наша основна альтернатива бавовні.

Проте на сьогоднішній день держава все ще веде боротьбу з коноплею. Це стосується як рекреаційного канабісу, так і звичайної промислової коноплі, при цьому не зовсім усвідомлюючи різницю між ними.

Можемо з упевненістю стверджувати, що вирощування бавовни в умовах нашого клімату стало справжнім історичним досягненням. Однак тепер нас чекає "другий етап" – змагання за економічну вигоду. Врешті-решт, ми функціонуємо в умовах ринкової економіки.

Навіть незважаючи на підтримку іноземних агрокомпаній, які, безсумнівно, переслідують свої інтереси, основний тягар вирощування нових культур знову ж таки ляже на плечі простого українського фермера. Держава може лише спробувати "підстелити соломку", або, як це часто буває, заважати на шляху. На жаль, конкретних деталей щодо державної підтримки вирощування бавовнику поки що немає.