Євген Бойко: Яка відмінність між Епіфанієм та Онуфрієм?

Ми регулярно приймаємо гостей у Львові, проте про останній візит хочу розповісти детальніше. На цих вихідних до нас завітав Блаженніший Епіфаній – Предстоятель Православної церкви України. Він приїхав, щоб зустрітися зі своїми вірними, і ми мали честь бути свідками кількох масштабних богослужінь за його участю, а також численних зустрічей і бесід, що є невід’ємною частиною таких першосвятительських візитів.

Все та не все!

Побули із загиблими захисниками

Перш ніж вирушити до живих, митрополит завітав до тих, хто залишив цей світ.

Важко висловити словами, але вшанування пам'яті наших захисників Блаженнішим на Полі поховань, а також його щира і невимушена поведінка, залишили в моєму серці глибокий відбиток. Протягом століть Церква була духовним осередком нашого народу, і саме цю духовність завжди намагалися відібрати у нас. Митрополит Епіфаній розпочав свій візит з поклону загиблим героям, а не з прийняття поклонів, що є справжнім втіленням українських традицій, на відміну від практики в орді.

Далі митрополит пішов до живих людей -- освятив в селі Гійче на Жовківщині величний храм на честь Святих Безсрібників Кузьми і Демʼяна, цей, фактично, собор люди зводили 13 років. Потім митрополит Епіфаній очолив Божественну літургію на цілющому джерелі присілка Заглина. Святкові богослужіння там відбуваються в цей час щороку. Також Епіфаній відвідав у лікарні Святого Пантелеймона поранених захисників, які проходять тут лікування й реабілітацію. Були зворушливі моменти й тут -- все не переповіси. Дещо пішло не за протоколом: Блаженніший владика подарував присутнім жінкам по троянді. Сказати, що були зворушені - це нічого не сказати.

Цю думку можна було б і завершити, але в православ'ї спостерігаються деякі незвичайні події. Багато людей не здатні усвідомити, що саме відбувається. Прийнято (в досить незвичній формі) законодавство щодо релігійних організацій, а в Україну прибула делегація з патріаршого оточення Варфоломія, що викликає питання.

На мою думку, деякі щирі люди в церковному середовищі Вселенської патріархії мали сподівання, що митрополит Онуфрій відкритий. Їм здавалось, що він та його єпископи насправді є жертвами, яких утискає українська влада, і тим самим робить позицію УПЦ МП такою затятою. Мовляв, справа зовсім не у фанатичній лояльності Москві. Та коли делегація приїхала, то виявилося, що керівництво УПЦ МП не збирається відходити від свого канонічного "священноначалія" в Москві. Вони далі хочуть каламутити воду зображуючи з себе жертв та зберігати єдність з Росією. Також виявилось, що ані простягнута рука з Фанару, ані кров тисяч українців, зокрема й прихожан цієї структури (УПЦ МП), для них значення не мають.

"Це найвеличніша церква в Україні!"

Цю висловлювання можна почути практично з усіх джерел. Спершу давайте розглянемо деякі статистичні дані: необхідно розвіяти усталений міф, який вже всім набрид — нібито УПЦ МП є найбільшою релігійною організацією в Україні.

Це неправда.

Підтримка УПЦ МП є мізерною, майже курйозною, адже більшість населення виступає за їхнє повне заборонення. Щодо ПЦУ, ситуація кардинально інша.

Отже, скільки ж парафій існує в Українській Православній Церкві Московського Патріархату? Вони самі стверджують, що їх налічується 12 тисяч.

Ви здивуєтесь, але "сакральна цифра" -- 12 тисяч, існувала ще у 2017 році, до Об'єднавчого собору українських православних церков, який відбувся у грудні 2018-го.

Продовжуються зміни: за п'ять років тисячі парафій покинули їх на користь ПЦУ, а близько 1600 парафій були анексовані РПЦ. І, до речі, жодної істотної реакції з боку УПЦ МП не було. І ось знову з’являється інформація про 12 тисяч.

У серпні цього року ресурс Опендатабот зафіксував всього 8040 осередків УПЦ МП на території України. Проте залишається відкритим питання, чи не йдеться про ті ж парафії, які митрополит Онуфрій "передав" Кирилу Гундяєву. Якщо це так, ситуація для них виглядає ще гірше. Тим часом ПЦУ активно розвивається, об'єднавши вже близько 9000 парафій.

Фінал

Великий контраст! Блаженніший Епіфаній, який щиро вшановує загиблих Героїв, молиться з нами рідною мовою, і просить за Україну, а опісля відвідує поранених захисників у лікарні. А з іншої -- Онуфрій, який не схилиться над українським воїном, не вклониться могилі Героя, не подасть руки пораненому захисникові. І жодна масовка знята в Почаєві цього не замінить.