Личное признание в совершении правонарушения после его выявления не рассматривается как само по себе признание, согласно постановлению Верховного суда.

Личное признание в совершении уголовного преступления, сделанное человеком после его выявления правоохранительными органами или иными лицами, а также осознание связанных с этим последствий, не расценивается как явление с признанием. По информации Верховного Суда, такой вывод был сделан Кассационным уголовным судом в составе Верховного Суда в процессе рассмотрения дела номер 444/1898/23.

У даній справі логіст компанії, яка спеціалізується, зокрема, на міжнародних перевезеннях, був засуджений за частинами 1 та 2 статті 332 Кримінального кодексу України. Його звинуватили у тому, що він вніс до системи "Шлях" інформацію про військовозобов'язаних осіб, які не є працівниками компанії, видавши їх за водіїв транспортних засобів, що належать цій компанії. Таким чином, він надав послугу 51 особі, сприяючи їхньому незаконному перетворенню через державний кордон України.

Місцевий суд, вирок якого апеляційний суд залишив без зміни, звільнив логіста від відбування призначеного покарання з випробуванням, обґрунтувавши своє рішення тим, що засуджений особисто зізнався у правопорушенні, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та ініціюючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд підкреслив, що в даній справі досудове розслідування було розпочато на основі заяви директора товариства. У ній зазначалося, що логіст компанії вніс до системи "Шлях" дані про осіб, які не є працівниками товариства, і які повинні були безперешкодно перетнути державний кордон України як водії транспортних засобів, що належать зазначеній організації. Це не може бути розцінене як визнання провини, оскільки зізнання було надано засудженим лише після усвідомлення ним усіх ризиків, пов’язаних із цим, а також після виявлення цього факту правоохоронними органами чи іншими особами.

Рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 17 вересня 2024 року у справі № 444/1898/23 (провадження № 51-7116км23).