Олександр Кірш: Війна та мир в контексті української ідентичності -- Публікації | OBOZ.UA

Яка частина України була б не проти мирних перемовин за посередництва США (залежно, до речі, від того, в кого там опиниться майбутня влада) та/або КНР, припускаючи можливість певних [тимчасових] територіальних втрат? Вважаю, ця частина останні два роки невпинно зростає, але навіть зараз навряд чи перевищує приблизно 30 відсотків.

А яка частина країни жодних таких втрат ніколи не дозволить і готова заради Справжньої Перемоги йти до ЗСУ, захищаючи територіальну цілісність держави саме там? Вважаю, ця друга частина разом із першою складає в сумі з нею все одно ті ж самі 30 відсотків, тобто нічого до першої фактично не додає, бо знаходиться у межах похибки щодо першої частини.

Отже, приблизно 70% нашого населення становлять представники третьої групи, які не прагнуть ані до перемовин, ані до служби на фронті. Для Збройних Сил України у кожного з них є якісь перешкоди: чи то вік, чи то стать, чи то стан здоров'я тощо. Цю групу можна умовно назвати хитромудрими, або ж скорочено — х/ж, а якщо говорити українською, то х/д.

Між іншим, вельми цікава структура суспільної думки воюючої демократичної держави, бо аналогів у світі, мабуть, немає -- та й не було.