Щодо лідерства в Європі.
Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці. Просто його повернення до влади може пришвидшити цей процес.
А тема гостро виникла після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли навіть у самій Німеччині була визнана помилковою політика "меркелізму" в частині оборони та енергетики, залежності від РФ та дисбалансі персональних та колективних інтересів (СП 2).
В даний час питання лідерства в Європі набуває особливої важливості. Континент стикається з численними викликами в різних галузях. Якщо сказати стисло:
1. Оборона (формулювання Марка Рютте при вступі на посаду генерального секретаря НАТО): колективне усвідомлення ризиків та загроз, а також подальше зміцнення оборонних можливостей, зокрема на східному та південному напрямках.
2. Економіка (тематика, що стала основою для нещодавнього значного звіту колишнього премʼєр-міністра Італії та голови Європейського центрального банку Маріо Драгі): конкурентоспроможність Європейського Союзу в найширшому розумінні.
3. Перспективне мислення (я маю на увазі стратегічне бачення майбутнього) включає в себе усвідомлення та започаткування політичних рішень, а також визначення їх пріоритетності.
Підйом ультраправих ідей не обмежується лише ексцентричними особами; він також свідчить про наявність вакууму в лідерстві.
У цьому контексті період зміни влади в США може стати важливим моментом, коли європейські керівники виявлять більшу рішучість і, можливо, навіть продемонструють свої лідерські здібності у сфері забезпечення безпеки на континенті.
Зрозуміло, що Росія докладатиме всіх зусиль для активних атак на українські міста, особливо в умовах нового загострення її ударів, яке лише підкреслює цю тенденцію. Мета полягає в тому, щоб реалізувати якомога більше своїх стратегічних завдань до моменту формування нової американської адміністрації. Це дозволить їй закріпити свої позиції перед початком нового етапу мирних переговорів. Крім того, традиційно зимовий період стає додатковим фактором у цій ситуації.
Ясна річ, що в перехідний період, навряд чи, можна розраховувати на якісь кардинальні рішення США. Проте, якщо адміністрація Джозефа Байдена виділить усі наявні ресурси уже зараз (в межах можливостей Пентагону), а також якщо європейські лідери приймуть рішення щодо власного озброєння (зокрема, ракет), це суттєво знизить агресивні наміри РФ у логіці діяти нахрапом.
