Відповідь на розкриття 49 прокурорів спонукає до думки, що варто наслідувати російський приклад. Проте, це не є правильним рішенням.
інвестиційний банкір, заступник керівника Dragon Capital
Цікаво, що спроби подолати корупцію викликають у українців відчуття безнадії. Протягом багатьох років прокурори фіксували собі інвалідність, і ця інформація була відома всім, проте про це не говорили відкрито.
Роками на регіональному рівні існували і існують князівства, де сюзеренами є місцевий прокурор, місцевий голова СБУ і ще якийсь там місцевий бонз, і всі вони один одному чи то родичі, чи то куми.
А зараз розкрили гнійник. І люди розлючені, злі, розгублені. Повзуть у помиральну яму. А відбулося тільки те, що у Хмельницькому ввімкнули світло. І тарганів помітили.
Але несеться трошки інше. Зневіра і зрада. Від прогресу у боротьбі з корупцією. Так, прогресу дуже маленького, прям мінікрок відбувся. І так, крок не системний. Але ж у правильному напрямку.
Щоразу це справжній вибух емоцій. Затримання Крупи — справжня катастрофа. Вони розслідують справу Крупи і досліджують її загадкові списки (ну, молодець, жінка, все ретельно зберігала, у неї завжди панує порядок), але знову не все йде добре.
Це здається дещо дволиким. Наче раніше не усвідомлювали, а тепер раптом прозріли...
Єдиний висновок, який напрошується, – це те, що, можливо, краще не чинити опір. Не варто робити публічні заяви. Так, як це роблять у Росії. І тоді не буде гучних заяв про наймасштабнішу корупцію у світі, що насправді є абсурдним. Як у дитини: я закриваю очі, і проблеми не існує. Адже дійсно, багато людей в Україні серйозно міркують про те, чому варто боротися з Росією, якщо у нас є власні корупційні проблеми...
Яка адекватна відповідь на такі викриття? Це, безумовно, позитивний момент, але цього недостатньо. Справді, добре, що ці прокурори були виявлені. Наступне — необхідність реформ. Треба створювати інституції, які зараз не функціонують належним чином. І в цьому контексті остання нобелівська премія з економіки може стати корисним орієнтиром.
Зокрема, необхідно реалізувати реформу прокуратури, яка раніше зазнала саботажу і так і не була доведена до кінця. Саме в цю справу слід інвестувати свої зусилля. Необхідно не просто панікувати: "О, ми всі загинемо через корупцію".
Потрібно знайти конструктивне рішення, замість того щоб потрапляти в пастку безвиході. Російська пропаганда вже намагається загнати нас у цю ситуацію, прагнучи знецінити роль української держави. Це веде до логічного висновку: якщо її не цінують, то навіщо захищати?
А правда така, що ми - корумпована держава. І кожна новина про розкриту корупцію має радувати, а не демотивувати. Бо публічність - один з головних інструментів боротьби з корупцією. І це просто має ставати ще одним кроком у системній боротьбі.
Проте, слід зазначити, що Україна — це не лише країна, де панує корупція. Існує багато інших аспектів, які варто враховувати, коли ми говоримо про нашу державу. Важливо пам'ятати про це і не сприймати корупцію як норму. Не можна підтримувати корупціонерів, навіть на місцевому рівні. Вислів "він недостойний, але ж це свій" не може бути виправданням для голосування за неналежних кандидатів.
49 прокурорів із підробленими документами? Це цілком узгоджується з нашим уявленням про українську прокуратуру. Це лише підтверджує необхідність реформи, яка б створила нову інституцію замість старої, корумпованої системи. Було б дивно, якби наші знання про прокурорів в Україні не спонукали нас до висновку, що 49 корумпованих осіб вирішили оформити ще й інвалідність для власної вигоди.
Отже, ці 49 прокурорів не з інших планет. Вони - наші, українські. У них безліч родичів. Вони всього лише одні з клієнтів шановної пані Крупи. Її послугами скористались не лише чиновники. Адже новину про "49 економістів" чи "37 будівельників", які отримали довідку, не так легко подати... а от "49 прокурорів" звучить значно яскравіше.
