Сергій ХАРЧЕНКО: "Майбутнє створюється нашими думками та щоденними вчинками!"
В цьому матеріалі про історії спортивних успіхів, до яких за останні 24 роки багато людей були причетними. Але без персони Сергія Харченко, об'єктивно згадувати про ці досягнення не можливо. Він займав і займає центральну роль в роботі команд менеджерів, які формували ці успіхі.
Якщо звернутися до шанувальників та експертів у спортивній сфері України щодо постаті Харченка, більшість з них, безсумнівно, насамперед згадають про пляжний футбол. Він дійсно був рушійною силою та натхненником, який колись започаткував справжній бум цього виду спорту на піску в Україні. Його внесок у створення основи, що сьогодні дозволяє українським спортсменам демонструвати значні досягнення на міжнародному рівні пляжного футболу, є незаперечним, і це дарує нам гордість за нашу країну.
Перетворення спортивних змагань на справжнє шоу та розвиток їх у прибуткові бізнес-проекти — це сфера експертизи Харченка, в якій він працює вже близько трьох десятиліть.
Перед тим, як розпочати свою "піщано-футбольну" пригоду, він займався гандболом, баскетболом, художньою гімнастикою та тенісом.
До речі як успішний менеджер, залишив по собі слід і у футболі великому. Під його керівництвом на початку 2000-их створювався ринок комерційних прав Чемпіонату України з футболу. Відома в ті роки маркетингова компанія "Медіа Спорт Промоушен" першою створила пул комерційних прав всіх 16 команд учасників вищої ліги Чемпіонату України з футболу та в літку 2008 року передала готовий продукт новоствореній Прем'єр Лізі з футболу.
Його беззаперечно можна вважати одним із піонерів у сфері спортивного маркетингу. Він справжній експерт у цій галузі. Дії команд менеджерів під його керівництвом завжди були націлені на досягнення максимальних результатів. Вони порушували усталені норми та виборювали нові горизонти.
В останні роки Харченко активно популяризує сокку. Після розмови з Сергієм Володимировичем я, зізнаюсь, усвідомив величезний потенціал цієї гри. У неї вже грають мільйони людей, і навіть ті, хто ніколи не чув про неї.
Інтерв'ю з Харченком виявилося дуже змістовним. Цей співробітник дійсно привертає увагу, а сам матеріал, хоч і не маленький, можна умовно розділити на дві частини: одна присвячена пляжному футболу, а інша – сокку.
"ДЕБЮТ ЗБІРНОЇ ТА ПЕРЕМОГУ В КУБКУ ЄВРОПИ РОЗДІЛИЛИ ВСЬОГО ЧОТИРИ РОКИ"
Спорт, особливо футбол, займав більшу частину мого життя з раннього віку, - ділиться Сергій Володимирович. - Я вступив до дитячої академії київського "Динамо" і, як багато інших хлопців, мріяв наслідувати своїх кумирів, таких як Блохін, Безсонов та Дем'яненко. Проте, на жаль, я не зміг впоратися з тими вимогами, які ставила система підготовки динамівців у той час. В результаті, не зміг закріпитися в ДЮСШ "Динамо" і продовжив свій шлях у дитячо-юнацькій школі СКА (Київ).
У мої молоді роки, коли я проводив час у школі та на вулиці, футбол та спорт займали важливе місце в моєму житті, і я не міг навіть уявити, що колись повернуся до цього світу професійно. Значну роль у моєму становленні відіграли Володимир та Сергій Лашкули, які жили поряд з нами. Завдяки їм я отримав можливість приєднатися до корпорації "ІНФОСТПОРТ" на початку 1996 року, де я почав вивчати особливості та методи спортивного маркетингу. Поступово занурюючись у цю діяльність, я зрозумів, що це не просто хобі, а моє покликання, яке стало основою моєї професійної кар'єри.
Щоб заслужити можливість займатися футбольними проектами, спочатку довелося проявити себе в інших сферах. Я активно працював над організацією гандбольного турніру "Кубок Турчина". Також тісно співпрацював із баскетбольною федерацією України, яку тоді очолював Зураб Майранович Хромаєв. Велике задоволення мені приносило спілкування з Альбіною Миколаївною та Іриною Дерюгіною, адже я допомагав їм у популяризації чудового заходу - сімейного турніру з художньої гімнастики "Кубок Дерюгіної". Я отримував справжнє задоволення від роботи на тенісних змаганнях, легко знаходячи спільну мову з тодішнім головою національної федерації Германом Федоровичем Беньяміновим та незмінним керівником тенісного центру "Наука Спорт" Анатолієм Абрамовичем Кржевіним. Я багато часу присвятив гандболу, співпрацюючи з Зінаїдою Михайлівною Турчиною. Це були величні особистості, справжні епохальні фігури! Доля надала мені можливість вчитися в них і бути поруч.
Перши роки роботи в ІНФОСПОРТІ це були роки інтенсивного навчання спортивного маркетингу, які на практиці давали можливість спілкування з непересічними спортивними особистостями, Так поступово "доріс" до посади керівника дочірнього підприємства корпорації ДП "Інфоспорт Маркетинг". І саме на цьому тому етапі став замислюватися: а де ж усе-таки моє місце в футболі, без якого себе не уявляв.
Не так давно натрапив на інформацію про пляжний футбол. Це нагадало мені розповіді мого батька про запеклі матчі у київському Гідропарку в 60-70-х роках, коли навіть видатні гравці, такі як Мунтян, Бишовець та Трошкін, приходили на ці змагання. Легенди Динамо проводили свої вихідні, граючи з простими людьми. Хоча не зовсім зрозуміло, чи це був пляжний футбол, чи просто гра на траві, відомо одне: в ті часи в Гідропарку не було ані синтетичних покриттів, ані професійних футбольних полів. І саме тоді в мені виникла думка: чому б не відродити традицію і не залучити зірок Динамо до ігор на піску? Я знайшов відгуки від багатьох улюбленців фанатів кінця 90-х. Перший організований турнір з пляжного футболу в 2000 році прикрасили виступи Сергія Шматоваленка, Юрія Калитвинцева та Олега Саленка.
Для них це, швидше за все, було просто розвагою на вихідні. Проте, як справжні професіонали, вони повністю віддавалися боротьбі, так само, як і навчали їх у Лобановського.
- І ви вже тоді уявляли, як наші футбольні "топи" протистоятимуть на Копакабані знаменитим Ромаріо, Жуніору та Кантона?
- Звісно ж, ні. Перші спроби базувалися на прагненні відкрити щось нове та на інтуїції. Правила вигадували самі, ворота "позичили" з футзалу, звідти ж і формат два тайми по 20 хвилин. А за рік мене занесло у гандбольне відрядження до Іспанії, де я побачив справжній - "правильний" - пляжний футбол і вже отримав інформацію та контакти BSWW - міжнародної організації пляжного футболу яка піклується розвитком гри в світі. Ця отримана інфо і була проривом!
У травні 2003 року я отримав запрошення від BSWW відвідати чемпіонат світу, що проходив у Ріо-де-Жанейро. Повернувшись, я привіз не лише незабутні враження від шоу на Капокабані, але й ліцензійний контракт, який дозволив Україні брати участь у офіційних змаганнях BSWW.
Далі нам із однодумцями знадобилося кілька років, щоби ідея "проросла". Зате коли це нарешті сталося, її успіх став без перебільшення грандіозним! Судить самі: в сезонах 2007-2008 чемпіонат України з пляжного футболу проводився в двох дорослих лігах, кількість і кількох дитячо-юнацьких вікових категоріях, в Чемпіонаті України з пляжного футболу вища ліга брало участь 16 команд і змагання охоплювали практично всі регіони держави, залучений бюджет в пляжний футбол у сезоні 2008 сягав майже два мільйони доларів, а провідні телеканали України транслювали понад 70 матчів у прямому ефірі щорічно!
- Непогане підґрунтя для успішних виступів збірної...
- Прагнення до міжнародних досягнень було одним із основних мотивів на цьому шляху. Причому ми себе не обмежували в мріях. Мета була завжди найвищою! - стати чемпіонами Європи та світу, притягти в Україну першість планети.
Від перших кроків, майже "навпомацки", спроб бодай якось гідно протистояти на піску найсильнішим збірним до першої гучної перемоги збірної України в Кубку Європи 2007 знадобилося чотири роки роботи.
Пам'ятаю, як я переживав, коли в 2003 році наші хлопці без шансів програли бразильцям і іспанцям. Але вже наступного року вони зуміли обіграти ту ж Іспанію, а за нею і Італію в фінальному турнірі Євроліги, що проходив у Монако. Це стало справжньою сенсацією, адже вони вибороли путівку на чемпіонат світу FIFA BS WC 2005.
Згадую, як у 2007-му паралельно дивився дві трансляції - центрального матчу футбольного чемпіонату країни між київським "Динамо" та "Дніпром", за маркетинг якого відповідала наша компанія, та пляжного фіналу в іспанській Таррагоні. Україна сенсаційно з рахунком 3:0 перемогла чемпіонів світу 2005 пляжного футболу команду Францію на чолі з Еріком Кантона. Миттєво зателефонував Володимиру Лашкулу до VIP-ложі стадіону "Динамо": "Григоровичу, пляжники взяли Кубок Європи!" За кілька хвилин, після оголошення диктора на стадіоні Лобановського, про успіх пляжників дізналися всі вболівальники на трибунах і багатомільйонна телеаудиторія. Це було неймовірне відчуття причетності до великої родини футболу, та ще і с гучним результатом - словами не переказати внутрішні емоції!
Згадую і заявку Асоціації пляжного футболу України на участь у тендері за право прийняти чемпіонат світу 2011. Місцем кандидатом затвердили Севастополь, де за ініціативи АПФУ за допомоги Нацбанку та сприяння губернатора Сергія Володимировича Куніцина була збудована в 2008-2010 рр. стаціонарна арена для пляжного футболу. Для того часу цей стадіон - це був справжній шедевр. BSWW був в шоці. До того часу всі змагання з пляжного футболу відбувалися на збірно-розбірних стадіонах, а тут капітальна споруда та ще і на берегу Чорного моря.
Цікаво, що в українському місті Севастополь національна збірна України з пляжного футболу вперше зіграла свій матч у 2002 році. Хоча він не був офіційним, наша команда вразила всіх, розгромивши суперників з рахунком 9:2!
Ми мали доволі непогані перспективи провести чемпіонат світу з пляжного футболу в Криму. Проте на вищому рівні вирішили відкласти це питання, вважаючи, що "політично" доцільніше організувати пляжний турнір лише після Євро-2012. Згодом з'явилися інші важливі чинники, і наші можливості поступово зникли.
"Пляжний футбол став частиною мене, і я вже не зможу від нього відмовитися."
Хто входив до кола ваших спільників?
У період з 2000 по 2004 рік формування штабу АПФУ здійснювалося командою "Інфоспорт-Маркетинг". З 2004 до 2008 року компанія "Медіа Спорт Промоушн" підняла пляжний футбол до нових висот. А з 2009 по 2016 роки обов'язки по забезпеченню виконання зобов'язань взяла на себе ТОВ "Місто Спорту".
Відомі особистості та авторитетні фігури активно долучалися до розвитку пляжного футболу в Україні. Серед них Олексій Паламарчук, нинішній віце-президент київського "Динамо", Євгеній Дикий, президент Прем'єр-ліги України, Андрій Кунцевич, ключовий менеджер УАФ, Катерина Терещук з "Шахтаря" (Донецьк), Олександр Кучерявий, менеджер УЄФА, Олександр Сенченко, президент Асоціації сімейного спорту України, та багато інших. Цікаво, що Ігор Циганик, відомий коментатор, також розпочав свій шлях у цій сфері через трансляції пляжного футболу. Всі вони досягли успіху, і їх кар'єри тісно пов’язані з пляжним футболом.
Особливу подяку хочеться висловити Сергію Кучеренку – гравцеві, тренерові, топ-менеджеру, партнеру та невтомному ентузіасту пляжного футболу. Його компанія "Євроформат" у період з 2007 по 2009 рік стала не лише одним з ключових спонсорів АПФУ, а й реалізувала унікальний проект мобільного стадіону "Євроформат Арена" на три тисячі місць. Ці конструкції могли вміщатися в двох фурах і монтувалися всього за два дні в зонах відпочинку, забезпечуючи яскраві шоу в п'ятницю, суботу та неділю для міст України. Сьогодні важко в це повірити, але, наприклад, у Кременчуці, Запоріжжі та Севастополі трибуни стадіону не змогли вмістити всіх бажаючих, і перед ареною вишикувалися довгі черги!
До речі поважна роль Кучеренко в історії пляжного футболу і в тому що він втягнув в цей спорт Володимира Литвищенко, свого партнера в корпорації Євроформат. І вже Володимир Петрович в дуже непростий час з 2016 року взяв тягар опіки над командою ФК Євроформат, потім ФК НЦ Бычсоккер (правонаступники Нової Ери). Саме Литвищенко фінансував діяльність Київської асоціації пляжного футболу, будучі її президентом 2016-2021.
З приємністю згадую всіх головних тренерів, з якими працював під час своєї каденції в АПФУ – Олега Саленка, Віктора Мороза, Володимира Залойла, Віталія Шишова, а також Кучеренка і Євгена Вареницю.
Кожен з учасників зробив свій значний внесок у величезний успіх України на міжнародній пляжній арені – перемогу в Євролізі 2016 року. Ця перемога не стала випадковістю. Ми довго працювали та переживали численні поразки. Поступово нашу збірну нагородили всім спектром медалей на європейській сцені: бронзою у 2004 році, сріблом у 2015-му та золотом у 2016-му! Тому в музеї АПФУ зберігаються медалі різних відтінків (усміхається).
Безумовно, слід визнати заслуги футбольних керівників, які з усвідомленням підходили до потреб пляжного футболу та завжди його підтримували. Зокрема, варто відзначити вже згаданого віце-президента ФФУ Володимира Лашкула, першого віце-президента ФФУ Олександра Івановича Бандурка та президента Григорія Михайловича Суркіса.
Дійсно, пляжний футбол завжди отримував увагу та підтримку з боку ФФУ/УАФ за часів усіх президентів, включаючи Суркіса, Конькова та Павелка. Однак, варто зазначити, що особистість Харченка не завжди могла розраховувати на таку ж підтримку. Існували різні етапи, не лише романтичні, але в загальному пляжний футбол завжди залишався в центрі уваги ФФУ/УАФ і мав певну підтримку.
Щиро вдячний Федерації футболу України та Українській асоціації футболу за неймовірні 14 років співпраці під час моєї роботи на посаді керівника АПФУ. Пляжний футбол отримав можливість стати частиною великої футбольної родини. І, чесно кажучи, ця причетність, спільні зусилля та досягнення займають одне з найважливіших місць у моєму житті та приносять мені багато щасливих моментів.
Особливу роль у розвитку пляжного футболу, а також у моєму особистому житті, відіграли Равіль Сафіуллин, міністр молоді та спорту України, і Олександр Попов, голова Київської міської державної адміністрації у період з 2011 по 2013 роки. Вони активно підтримували цей вид спорту, захоплюючись грою. Їхня увага, реакція та підтримка завжди були на місці, коли ми зверталися з проханнями чи потребами. Завдяки зусиллям Сафіулліна, пляжний футбол отримав у 2011 році важливий статус офіційного виду спорту в Україні. А під керівництвом Попова в Києві з'явилися нові інфраструктурні можливості для цього виду спорту. Обидва вони є справжніми патріотами своєї справи і зробили багато для розвитку футболу, спорту в Україні та для столиці.
Щиро вдячний усім, хто допоміг!
Основним внутрішнім конфліктом на українських футбольних пляжах стала суперечка між "Новою Ерою" і "Майндшером". Кому з цих команд ви віддаєте перевагу?
У цьому грандіозному протистоянні Харченко, виконуючи обов'язки президента національної асоціації бічсоккеру, невпинно зберігав нейтральну позицію. Я завжди мав і маю однаково добрі стосунки з засновниками та натхненниками цих клубів — Сергієм Кучеренком і Валерієм Вареницею.
В принципі я завжди мав принципи "позаклановості". В бізнесі спортивного маркетингу завжди намагався заробляти з усіма й для всіх.
І справді, "Нова Ера" та "Майндшер" – це наші улюблені пляжні класики!
"Нова Ера" проти "Майндшера" - це змагання не просто техніки, тактик, кадрової політики, характерів. Це дуель стратегій, ідеологій, якщо хочете. Кожен клуб мав свої погляди на те, як торувати шлях до вершин. Такі собі "Динамо" й "Шахтар", "Реал" та "Барселона" але в трохи меншому масштабі.
Саме оце протистояння давало імпульс для розвитку, формувало стрижень конкуренції, яка, наче вир, затягувала й інші колективи. Саме ці два колективи завжди були базовими для збірної. Саме вони, створюючи відповідні умови, збирали до столиці провідних гравців із регіонів, коли світова криза змусила нас, скажімо так, суттєво знизити апетити, відмовитися від ідеї всеосяжності. Завдяки їм український уболівальник побачив перших легіонерів - не лише гравців збірної Польщі, але й бразильців, чинних на той момент чемпіонів світу.
- Наразі на передових ролях у нашому пляжному футболі - інші колективи. А в головному офісі АПФУ - інші люди...
Проте, більшість тих, хто сприяв успіху таких клубів, як "Гриффін", "Артур Мьюзік", "Альтернатива" та НЦ Бічсоккер, в минулому мали зв'язок з "Майндшером" або "Новою Ерою", будучи гравцями чи тренерами цих команд.
Що стосується управління АПФУ, я залишаюся в організації в статусі почесного президента, але вже без можливості втручатися в діяльність інших.
Це непросто, але є необхідним і важливо не запізнюватися. У 2016 році я свідомо відмовився від посади керівника пляжної федерації, щоб зосередити свої зусилля на проекті "Місто Спорту", який вимагав не менше моєї уваги та активної участі.
Проте я не прощався з пляжним футболом, який мене навряд чи колись вже відпустить. Завжди коли на це є потреба в АПФУ чи КАПФ залюбки ділюся своїм баченням розвитку, ідеями стратегії з тими, хто в цьому зацікавлений.
Постійно підкреслюю важливість збереження унікальності цього виду спорту, так само як і у великих футболі та футзалі.
Необхідно удосконалити інфраструктуру, щоб гра на піску відбувалася не лише три місяці, а протягом всього року. Варто повернутися до стратегічних цілей, пов'язаних із чемпіонськими титулами національної збірної, і закріпити їх у плані розвитку. Також необхідно розробити та затвердити програми діяльності в рамках стратегії на період від чотирьох до дванадцяти років.
Стукайте щодня до кабінетів чиновників, підклюйте місцеву владу, паралельно тиск співпраці завжди повинен бути з УАФ, профільному міністерстві, офісі Президента України, Кабінеті міністрів.... Нам ніхто нічого не винен. Все що нам треба важливо самим брати, вигризати, відстоювати в конкурентній чесній спортивній боротьбі за ресурси.
Я не відкрию нічого нового. Усі вже обізнані. Потрібно просто діяти.
Прошу не розглядати це інтерв'ю як агітацію перед майбутніми виборами в Асоціації пляжного футболу України. Харченко не має наміру повертатися до АПФУ. Мене влаштовує лише факт моєї участі в історії. Інше не є необхідним.
Від щирого серця бажаю АПФУ досягнень, а збірній України з пляжного футболу – вражаючих тріумфів!
"Україна - срібний призер світового чемпіонату. Але прагнемо до більшого!"
Сподіваюся, що ці поради від особи, яка залишила після себе потужну та розвинену спортивну інфраструктуру, будуть почуті. І, до речі, вона відкрила для себе нову область інтересів. Мова йде про сокку. Якщо коротко, то що це таке? Що таке сокка?
По-перше, на відміну від звичайного футболу, ця гра є масовим видом спорту. Це спортивний продукт, який фактично користується надзвичайною популярністю та широкою прихильністю в усіх куточках світу.
Що робить його настільки популярним та перспективним? Він успішно влився в світ масового футболу.
Чому він зайшов в нішу масового футболу? Тому що ФІФА дуже консервативне і ніякого офіційної уваги та визнання різновидам футболу 4х4, 5х5, 6х6, 7х7, 8.8 не приділяє. ФІФА не проводить ніяких змагань та не надає ніяких циркулярів та повноважень своїм континентальним членам. Тому зокрема УЄФА в Європі займає позицію не сприяння організованому розвитку саме міні-футболу.
Футбол має чітку піраміду і консервативні правила. В футбол грають 11 на 11. Але по факту в світі абсолютна більшість людей грають 5х5 і 6х6. Футбол має офіційні розмири поля для гри мінімум 60х90 м (бажано 65х105), але по факту для гри у дворах та використовуються майданчики 20х40 та 30х50. Але ніяких офіційних змагань для гри в футбол в складах менших за 11х11 ФІФА та УЄФА не проводить.
По друге гра сокка має незалежний центр управління та міжнародну федерацію - International Socca Federation, із офісом у англійському Бірмінгемі, яка з 2016 року проводить чемпіонати світу та Європи для збірних команд, а також Лігу чемпіонів з сокки для клубних команд. В ISF вже понад 100 країн членів і динаміка входу нових країни дуже швидка.
За своєю природою сокка черпає багато елементів з пляжного футболу та футзалу, проте ігри відбуваються не на паркеті або піщаних поверхнях, а на штучному газоні під відкритим небом. Розміри поля становлять 30 на 50 метрів, а ворота мають габарити 2 на 4 метри.
У сокка на полі беруть участь шість гравців (п’ятеро в полі та один воротар). Існують істотні відмінності від традиційного футболу, зокрема в правилах для голкіпера. Замість звичних футбольних пенальті в сокка використовуються буліти. Крім того, з 2024 року на чемпіонаті світу сокка матчі триватимуть по 15 хвилин у двох таймах.
Подеколи цю гру називають міні-футболом. Але слід зазначити, що ФІФА та УЄФА дуже консервативні власники на брендейм "футбол" і на офіційному рівні не визнають міні-футбол частиною гри або різновидом футболу. Той хто це робить має конфлікт інтересів з ФІФА. Саме тому ISF було вирішено на 100% дистанціюватися від футболу і створити свій незалежний спортивний продукт.
Про існування ISF та гри сокка я дізнався від президента Федерації футболу Молдови Леоніда Олейниченка під час нашої зустрічі в листопаді 2020 року. Я мав честь ознайомити його з базою масового футболу Києва "Місто Спорту", розташованою в Гідропарку.
Зокрема, показав і стадіон "Гідропарк Арена" з штучним покриттям, де на той момент уже регулярно точилися баталії в рамках чемпіонату бізнес футболу Києва "Маракана-Ліги".
Маракана Ліга стала новою ініціативою, що стартувала в 2014 році. Спочатку все відбувалося на інтуїтивному рівні, адже учасники прагнули просто грати. Поступово до процесу долучився досвід менеджера, який організовував змагання, і це дало поштовх до створення нового спортивного продукту. Надалі виявилася потреба в амбіціях досягнути успіху та здобути перемоги на міжнародній арені. В принципі, ці етапи нагадують історію розвитку пляжного футболу. У підсумку, виявилося, що інтуїція знову зіграла свою роль, створивши проект, який має потенціал принести Україні дивіденди в майбутньому, підвищуючи її авторитет у світі спорту.
У 2017 було створено Асоціацію соккеру Києва, яка вже в 2021 ініціювала та стала співзасновником національної федерацію Асоціація соккеру України. В січні 2021 отримали від ISF ліцензію та статус колективного члена міжнародної федерації.
Збірна України з футболу розпочала своє формування в 2018 році. У 2019 та 2021 роках команда тричі здобула перемогу на міжнародному турнірі KLITCHKO CUP, який проходив у Києві. Варто зазначити, що в фінальних матчах українська збірна здолала відому команду Румунії, яка має значний авторитет у міні-футболі.
Офіційний дебют міжнародного матчу на виїзді для збірної України з футболу відбувся в Кишиневі у березні 2021 року, коли команда зустрілася з національною збірною Молдови. Поєдинок проходив на території сучасного спортивного комплексу, основою якого став досвід київського Міста Спорту, але він був зведений завдяки фінансуванню від ФІФА. Мудрі керівники молдавського футболу змогли зібрати ресурси ФІФА та місцевої влади Кишинева, в результаті чого був створений унікальний центр Федерації футболу Молдови, що включає багатофункціональний стадіон для пляжного футболу та традиційного футболу.
У 2022 році збірна України з сокка вперше виступила на світовій арені в Будапешті, де зуміла потрапити до топ-вісімки. А в минулому році українці у німецькому Ессені завоювали титул віце-чемпіонів на Socca World Cup 2024, поступившись Казахстану лише в серії пенальті. І мушу зазначити, що досягти такого високого результату було нелегко. У турнірі брали участь 40 команд. На шляху до фіналу українці подолали сильну Албанію в 1/16, технічну Мороко в 1/8, а також грізну Бразилію в чвертьфіналі і європейських бразилів Хорватію в півфіналі... На жаль, в фіналі не вистачило сил проти казахів. Особливо прикро, що в підгрупі українці впевнено обіграли Казахстан. Але, як би там не було, Казахстан наразі займає перше місце в рейтингу ISF, Бразилія – друга, а Україна – сьома. Нагадую, що в ISF налічується 100 країн, тож Україна вже входить до топових команд!
У нашому виді спорту щороку проходить чемпіонат світу. Усі наші зусилля та підготовка в 2024 році зосереджені на Socca World Cup 2024, який заплановано в Омані з 29 листопада по 8 грудня. Ситуація в Україні та на Близькому Сході є складною, але ми не зупиняємося й продовжуємо виконувати свої обов’язки, а подальший розвиток подій залишимо на волю долі.
На відміну від пляжного футболу, цей проект розрахований на весь рік.
Невелике уточнення: на відміну від українського пляжного футболу, Бразілію ми залишимо осторонь. Проте в таких країнах, як Іспанія, Італія та Португалія, гра на піску відбувається практично без сезонних пауз. Крім того, у Швейцарії та Польщі колись інвестували в спортивні манежі, що дало змогу національній команді покращити свої результати. В результаті Швейцарія, яка не має виходу до моря, двічі стала найкращою в Європі, а також здобула "срібло" та "бронзу" на світових чемпіонатах.
Наше друге місце на світовій першості з футболу стало результатом кількох важливих чинників.
По-перше, варто відзначити високий рівень внутрішніх змагань. З 2018 року стартував чемпіонат із соккеру під назвою "Соккербол", що став вищою лігою. Саме в цій лізі зібралися та розвивалися на синтетичному покритті майбутні віце-чемпіони світу, такі як Марканич, Сандецький, Колесников, Хруль, Подколзин, Уруцький, Удовиченко, Шайдюк, Іванов, Мельник та інші. До пандемії COVID-19 у 2020 році "Соккербол" об'єднував десять клубів, змагаючись у надзвичайно конкурентному середовищі. Цей турнір привертає увагу глядачів та телевізійних каналів. Ми регулярно з'являлися в ефірах телекомпаній Сетанта та Суспільний Спорт.
На сьогодні в Соккерболі 2024 залишилося лише шість команд, проте це позитивно позначилося на конкуренції. Чемпіон країни отримує можливість сформувати національну команду на базі свого клубу. Завдяки цій практиці Казахстан здобув перемоги на чемпіонатах Європи та світу. Змагання проходять у понеділок, щоб уникнути накладок з графіками футболу та футзалу.
Другим ключовим аспектом успіху української збірної в Ессені став загальний внутрішній клімат команди у травні 2023 року. Головний тренер Віталій МЕЛЬНИК, який володіє значним досвідом та авторитетом у світі футболу, зміг об'єднати гравців як на полі, так і поза його межами. У критичних моментах ігор він завжди приймав вірні рішення, що сприяло досягненню позитивних результатів.
По-третє, вражаюча підтримка на трибунах у Ессені з боку діаспори та українців, які тимчасово проживають в Європі. Це справжній спалах емоцій. Тисячі фанатів українського футболу, з прапорами та вишиванками, від найменших до найбільших, заспівували "Червону Руту" хором на стадіоні. Ми були призначені для перемоги!
Скільки, якщо не таємниця, коштував цей результат?
Підтримка команди зовсім не є величезними витратами.
Річний цикл: управління, організація Соккерболу, підготовка та участь команди на світовій першості та чемпіонаті Європи, створення медіа-контенту — все це може обійтися приблизно в 100 тисяч доларів.
З подібним бюджетом ми стартували просування пляжної вищої ліги, коли вона тільки починала набирати популярність у 2006 році.
Однак сьогодні нам значно простіше, оскільки в Києві існує добре розвинена база для футболу – МІСТО СПОРТУ. Запити, що надходять від Асоціації футболу Києва та України, завжди мають пріоритет протягом усього року.
В Києві безперечно сокка має можливості та результати, а як справи в рамках держави?
Реалії часу замкнули нас в рамках Міста Спорту в Гідропарку. З 2018 року ми проводимо всі змаганнях і міжнародні і національні виключно в Києві. Команди з регіонів приїздлять сюди в Місто Спорту. Тут є всі умови. І для проживання в тому числі.
Але я впевнений, що коли з'явиться можливість, успішний досвід Міста Спорту - Сокка знайде підтримку в різних регіонах України, і сокка розширить свої горизонти в інших містах і селах нашої країни. Це вимагатиме значних організаційних зусиль, адже масштабування на рівні держави потребує зміцнення команди управлінців та додаткових ресурсів. Плануємо зайнятися цими питаннями після нашої перемоги у війні.
Головне, що змогли зробити в умовах 2016-2024 - "Сокка" як спортивний продукт створено. Продукт має потужний потенціал. Клубні змагання створено, Маракана Ліга та Соккербол - мають попит. Тобто комерційна модель взаємодії База - Спорт створено, вона має і юридичну і практичну і організаційну і фінансову складову. Ми розглядаємо і вивчаємо модель співпраці на майбутнє - надання франшизи іншим містам. У нас позитивний досвід в Києві, це має бізнес складову!
У майбутньому відкриваються нові можливості. Серед інших планів, я мрію інтегрувати українські футбольні бренди у цю сферу. Обгортка для цукерок має велике значення. Яскравими прикладами є «Барселона», «Мілан», «Баварія», «Бенфіка». Ці гранди, окрім чоловічих і жіночих футбольних команд різних вікових категорій, також мають колективи у футзалі, пляжному футболі та баскетболі. Чому б не уявити, що паркет, пляж або штучний газон для сокка стануть аренами для протистояння «Динамо» та «Шахтаря»? Я переконаний, що така подія принесе успіх і вигоду всім учасникам цього проекту.
Ми приймаємо, що ніхто перед нами не має жодних зобов'язань. Просто так уже сталося. Нам слід бути готовими до серйозної конкуренції у боротьбі за ресурси між різними видами спорту. Усвідомлюємо, що і у держави, і на рекламному ринку України ресурси є вкрай обмеженими.
Проте найважливіше полягає в тому, що наші думки та щоденні вчинки формують наше майбутнє. Ми підтримуємо державу та Збройні сили, віримо в їхню силу і впевнені, що все складеться на краще!
Юрій Корзаченко can be rephrased as "Юрій Корзаченко." If you are looking for a variation or a different name altogether, please provide more context or specify what you need!
