Трамп не має чіткої стратегії, що може призвести до нових актів агресії.
Український журналіст, військовий та політичний активіст Віктор Трегубов висловив свої думки щодо намірів новообраного президента США Дональда Трампа.
Трамп і наше завтра. Всі раніше висловлені ідеї осіб, які оточують нового президента Сполучених Штатів, вказують на це.
1. Він прагне зупинити російсько-українську війну за принципом "війна стій, раз-два".
2. Йому не дуже важливо, чи будуть при цьому враховані інтереси України. Втім, інтереси Росії ненабагато важливіші.
3. Йому все одно, скільки буде триматися цей "мир". Він старенький, йому треба перемогу тут і зараз, тріумфальну та галасну.
4. Хай хтось інший це все підтримує в рівновісному стані.
Взагалі жодного. Ідея про те, що "європейці можуть направити своїх миротворців" є настільки абсурдною, що її можна порівняти з пропозицією "збудуємо стіну, а мексиканці за це заплатять" — лише в більш крайній формі.
Отже, наразі він зовсім не знає, яким чином можна досягти хоча б тимчасового миру.
Є велика ймовірність, що намагається просто приглушити опозицію своїм авторитетом. Це не вперше. Так він досяг вражаючого успіху в зовнішній політиці під час свого першого терміна — вдався до мирних переговорів і денуклеаризації Північної Кореї. Про наслідки цього ви вже обізнані.
Якщо він спробує досягти аналогічного успіху, це стане підтвердженням на лінії розмежування згідно з чесним словом дорогого товариша Володимира Володимировича.
Які є варіанти в України?
Перш ніж щось робити, важливо усвідомити, що нас спонукають не до встановлення миру, а до укладення короткочасного перемир'я. Тобто, навіть якщо його оголосять, нові акти агресії все одно відбудуться. Питання лише в тому, коли саме це станеться і за яких умов.
Отже, є логіка у переговорах, щоб забезпечити вигідні для нас умови. Оптимальний варіант виглядає так: "Дорогий друже Дональд, ми не можемо формально відмовитися від територій, які перебувають під окупацією, але готові утриматися від військових дій за них, поки ти на посаді президента. Ми навіть самі готові залишити Курщину. Наше єдине прохання — допоможи, щоб російські війська покинули Херсонську та Запорізьку області".
Звісно, росіяни почнуть впиратися. Але тоді як в тому анекдоті -- хай Абрам не спить. Себто, хай лаятись з Дональдом буде їхнім завданням.
Ми насправді можемо воювати без прямої підтримки США. На цьому етапі -- можемо, за умови збереження підтримки інших держав. У нас зараз вузькі місця не у постачаннях зброї. Але чи збережеться ця підтримка? Коротше, вступаємо в ще одну смугу турбулентності.
Проте варто підкреслити, що й супротивник також уже тривалий час у цій ситуації.
