Які ймовірності, що фільм "Малевич" опиниться в центрі міжнародного скандалу, і з яких причин це може статися?
Якщо коротко, то через расизм. А якщо довго, то нумо розбиратися.
Оскільки ваша Антоніна роками пише про різні колотнечі в кіногалузі та рекламі, то іноді бачить потенціал для срачу із самого початку. Днями вийшов трейлер стрічки "Малевич", яка для багатьох була доволі очікуваною.
Як і зазвичай, люди звернули увагу та розпочали дискусії, але суперечки щодо художніх аспектів відкладемо на пізніше. Тепер поговоримо про це.
Біла людина, вимащена чорною фарбою, -- це для багатьох суспільств, м'яко кажучи, діло непристойне і разюче. Тому ці кадри наприкінці трейлеру і мене трішки спантеличили.
Нагадую, друзі, для тих, хто не в курсі. Blackface – це явище, яке в наш час практично не зустрічається. Це форма театрального гриму, що здобула популярність у США на початку ХХ століття і досягла свого піку до середини, після чого поширилася на Європу. Однак з початком руху за права афроамериканців у 60-х роках, блекфейс почав втрачати популярність і врешті-решт майже зник.
Він зник, оскільки його висловлювання були образливими для темношкірих, адже вони формували стереотипи про неосвічених, недалекоглядних людей, які, на думку деяких, відчувають себе комфортно на плантаціях. Справді, мати статус раба - це весело та привабливо.
Якщо хочете аналогій, то блекфейс для афроамериканців -- десь приблизно те саме, що для нас ось це.
Якщо стежити за темою, то в різні скандали, пов'язані з національністю чи расою, постійно хтось та й потрапляє. І часто це буває тому, що для фігурантів узагалі не було очевидно, що вони прямують до прірви. Приміром, як бренд H&M із цією рекламою дитячої лінії. Креативники забули, що для темношкірих людей, які десятиліттями слухали порівняння з мавпами, це неодмінно буде тригером.
Після неймовірної катавасії довелося перепрошувати. Зовсім недавно хвиля скандалу прокотилася навколо носа Бредлі Купера. Акторові його начепили, щоб створити образ диригента Леонарда Бернштайна, якого він зіграв у фільмі "Маестро".
Авторів миттю звинуватили в антисемітизмі і почали порівнювати цього накладного носа з блекфейсом. Мовляв, нацисти колись на своїх пропагандистських листівках зображали євреїв з великими носами, чим створювали карикатурний образ.
Ця сутичка, чесно кажучи, викликала неабияке здивування у багатьох. Купер намагався пояснити це простим гримом, завдяки якому актор стає більш схожим на свого персонажа. Проте у Бернштайна ніс дійсно виявився більшим, ніж у Купера. На це йому зауважували, що роль єврея слід віддавати єврею. Можливо, варто було запросити Джека Джилленгола, хоч і в його випадку ніс також потребував би корекції.
Цікаво, що до фільму "Голда" таких претензій не було, хоч вони вийшли приблизно в один і той самий час. Голду Меїр там грала не єврейка, а британка Гелен Міррен. І накладний ніс їй теж робили.
Отже, не завжди легко зрозуміти, коли саме ти можеш натрапити на гучний скандал, а коли – ні. Проте щоразу, коли творці вирішують вийти за межі звичного, перед ними відкриваються приголомшливі можливості для створення провокаційного контенту. Бренд D&G, наприклад, активно використовує цю стратегію. У 2019 році вони випустили рекламу, в якій китаянка споживає традиційні італійські страви – піцу та пасту – за допомогою паличок.
В результаті в Китаї це сприйняли настільки образливим, що кілька великих компаній відмовилися купувати одяг бренду. А модель Зуо Є, яка знялася в ролику, добряче вигребла в себе на батьківщині й потім казала, що це ледь не зруйнувало її кар'єру.
Існує безліч подібних прикладів. Проте, є й інші ситуації. Наприклад, у 2008 році вийшов фільм "Грім у тропіках", де Роберт Дауні молодший постає в невимовному вигляді:
Так, це дійсно блекфейс. Дауні виконує роль актора, якому провели процедуру зміни кольору шкіри. Однак, його не тільки не засудили, а навіть висунули на найпрестижніші нагороди — від "Оскара" до "Золотого глобуса". Причина в тому, що "Грім у тропіках" є сатиричним фільмом, який критикує практики Голлівуду. Проте не варто вважати, що все проходило без проблем, адже були й незадоволені, хоча їх виявилось не так вже й багато.
Та повернімося до "Малевича". Антоніна попросила режисерку Дар'ю Онищенко пояснити, що вона всім цим хотіла сказати.
Ось що вона сказала у відповідь: "У цьому випадку ми маємо справу з втіленням творчості Малевича у сучасному контексті. Його роботи, створені в часи Голодомору, зображують людей без облич. У цих картинах постаті не лише чорні, а й червоні, зелені, сині. Відсутність очей та рис обличчя служить для нього засобом вираження того, як селян позбавляли індивідуальності, ставлячи їх поза межами людської сутності."
Він представляє ці фігури без рук, оскільки у людей забрали все. Це є символом, що відображає демографічне знищення українців. Тому в нашому фільмі фігури з закритими обличчями, що не є blackfacing, а скоріше адаптація образів художника до контексту сучасної війни, де російські агресори прагнуть знищити нас.
Ну що ж, це цілком зрозуміло. Ознайомтеся з тими картинами, про які говорить Дар'я.
Щодо майбутнього срачу, режисерка висловлює свою думку так: "Вважаю, що хтось неодмінно знайде привід для критики. Проте, на мою думку, якщо ви порівнюєте оригінальну картину з нашим кадром, то очевидно, що ми намагаємося донести певну ідею".
Дійсно, кадри вражаюче відтворюють художні твори, а чорна фарба на обличчях має зовсім інше значення, ніж у водевілях минулого століття. Проблема полягає в тому, що з трейлера це не зовсім очевидно. Якщо людина не ознайомлена з картинами Малевича, що відображають Голодомор, то важко зрозуміти, яке відношення мають ці розмальовані обличчя до загальної теми.
Ну а ще вашій Антоніні поки здається, що фільм "Малевич" -- це робота саме для українських глядачів, а не "експортний варіант". Хай там як, будемо чекати на вихід стрічки в прокат. А зараз можемо подивитися розповідь про Казимира Малевича від колег з "Радіо Свобода", бо до перегляду байопіків краще заздалегідь підготуватися.
