Які форми імперіалізму викликають занепокоєння у польських політиків і які реальні загрози стоять перед Польщею та Україною?
Польський міністр закордонних справ Сікорський заявив, що Польща має вимагати від НАТО захищати небо над територією України, коли по ньому летять російські ракети нищити українців і загрожувати цілій Європі. Але не всі польські політики це підтримують
Вчора на Економічному форумі в Карпачі я взяв участь у дискусії, присвяченій темі патріотизму. Багато з польських учасників виражали стурбованість щодо так званого "брюссельського імперіалізму". Вони стверджували, що це явище позбавляє поляків можливості мати власні кордони, а Німеччина, яка виконує ключову роль у Європейському Союзі, намагається "підкорити" їх. На їхню думку, ця загроза є більш серйозною для Польщі, ніж загроза з боку російського імперіалізму.
Проте в Брюсселі ніхто не сумнівається в існуванні поляків, німців чи французів. Усі країни Європи активно розвиваються економічно та підтримують одна одну в оборонних питаннях. На противагу цьому, російський імперіалізм прагне не лише знищити кордони, а й винищити кожного з нас. Він заперечує наше право бути українцями, вважаючи, що українців не існує. Кожному з нас він прагне створити новий Бучу чи Маріуполь.
Ось чому важливо, щоб ми стали частиною Європейського Союзу та НАТО, а не потрапили в орбіту "русского мира", як цього бажає Путін. Ідеологія "русского мира" намагається знищити все, що не має зв'язку з Росією, а також тих, хто не готовий підкорятися авторитарному режиму.
Конфлікт розпочався у 2014 році, коли українці висловили прагнення стати частиною європейської спільноти. Це і є суть нашого українського патріотизму. Ми усвідомлюємо, що тільки в Європі можемо зберегти нашу мову, культуру, демократичні цінності та принципи верховенства права.
Сьогодні росіяни стверджують, що України не існує. Це може призвести до того, що завтра вони почнуть заперечувати існування поляків, а також стверджувати, що вся наша земля є частиною великого слов'янського простору. Вони називають це "Русскім міром".
На жаль, не всі поляки усвідомлюють цю ситуацію. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський, на відміну від інших, розуміє важливість дій і закликає країни НАТО до збиття ракет над Україною. Певні політики не мають чіткого бачення цієї проблеми. Під час дискусії в Карпачі мої опоненти переконливо стверджували, що Польща не може захистити Україну, оскільки це призведе до втягнення країни у війну. Вони вважають, що в такій ситуації війна в Польщі ніколи не відбудеться. Які ж наївні погляди!
Прем'єр-міністр Туск, який суттєво підтримує Україну і справді є нашим представником в Європейському Союзі, також може помилятися. Він висловив жаль з приводу знищених історичних будівель у центрі Львова та пообіцяв докласти зусиль для їх відновлення. Однак, на мою думку, важливо жаліти не лише про будівлі, а й про людські життя. Архітектурні пам'ятки можна відновити, адже вони складаються лише з цегли, тоді як людські життя повернути неможливо. Бездіяльність призвела до трагедії: вчора загинула дівчина-студентка Українського католицького університету разом із її двома сестрами та матір'ю, а також багато інших львів'ян, які стали жертвами російських ракет...
Саме тому ми маємо зробити все, щоб поляки думали інакше. Наше майбутнє в Євросоюзі можемо будувати лише спільно, спираючись на спільні традиції, які об'єднували Польщу, Україну і Литву часів Речі Посполитої. Разом ми могли б стати найсильнішою потугою в межах ЄС і НАТО, і тоді жодна інша країна не наважиться напасти на такий сильний союз
Джерело
Про автора. Микола Княжицький — український журналіст та народний депутат.