Журналісти виявили, хто ще, окрім судді Анатолія Івченка, ухвалював рішення на користь Міністерства оборони Росії - Завтра.UA.
Видання нагадує, що ще в середині 1990-х років російська компанія "Газпром" заключила з корпорацією ЄЕСУ (її очолювала Тимошенко) угоду про постачання російського газу для українського бізнесу. Навзамін ЄЕСУ зобовʼязувалась відвантажувати різноманітні товари для російської армії. Ці поставки нібито були "закріплені" якимись гарантіями з боку уряді. Тож фактично за зобовʼязаннями приватної компанії Лазаренка-Тимошенко в разі чого мали б відповідати платники податків. Своїх зобовʼязань ЄЕСУ не виконала. Сума боргу сягнула понад 3 млрд грн.
Суддя Анатолій Івченко ухвалив рішення, відповідно до якого Україна зобов'язана погасити цей борг, посилаючись на нібито наявні урядові гарантії. Подальші етапи, такі як апеляція і касація, підтвердили це рішення. Після 2014 року, коли прокуратура почала вивчати деталі справи, Івченку могли пред'явити підозру у зловживанні службовим становищем і ухваленні неправосудного рішення. Наразі Івченко має шанси очолити нову хвилю люстрації суддів, які працювали або все ще співпрацюють з Росією.
У рішеннях Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду вказуються п'ять суддівських прізвищ, які підтримали рішення Івченка на користь Росії. У процесі апеляційного розгляду справу вивчали судді Віктор Шапран і Сергій Буравльов, які досі продовжують виконувати свої обов'язки в Північному апеляційному господарському суді. Віктор Шапран також обіймав посаду члена Вищої ради правосуддя, де займався відбором суддів та розглядом на них скарг, зокрема, ігноруючи звернення щодо деяких сумнозвісних суддів, таких як Євген Аблов. Сергій Буравльов, у свою чергу, часто стає учасником скандалів, пов'язаних із незаконним збагаченням і маніпуляціями під час рейдерських захоплень. На відміну від Івченка, жоден з цих суддів не став об'єктом підозр, зазначає видання.
На рівні Вищого господарського суду, який у той період повністю контролювався Татьковим і Ємельяновим, справу розглядали судді Галина Прокопанич, Інна Алєєва та Олексій Євсіков. З цієї трійки лише Прокопанич залишила свою посаду, подавши у відставку в 2016 році. Вона є важливою фігурою в Національній школі суддів України. "Згідно з інформацією на сайті навчального закладу, Прокопанич нині працює в 'Тестологічному центрі', що займається розробкою завдань для кваліфікаційних іспитів суддів. Можливо, серед цих завдань буде і кейс, пов'язаний із фейковими 'гарантіями' для російського уряду, які дозволяють пограбувати власну країну на 400 мільйонів доларів без жодних наслідків", — зазначається в матеріалі.
Судді Інна Алєєва і Олексій Євсіков в структурі Верховного суду, до складу якого тепер входить Касаційний господарський суд, більше не включені. Алєєва працює разом зі з Івченком суддею Господарського суду Києва і є тренером Національної школи суддів. А Євсіков вершить судочинство у Північному апеляційному суді останні 6-7 років. Обидва судді прямо фігурують у матеріалах кримінальних проваджень щодо втручання в систему авторозподілу справ, якою нібито керували Татьков і Ємельянов.
Анатолій Івченко також має прямий зв'язок із справою Татькова-Ємельянова. У 2018 році команда журналістів Bihus.info з'ясувала, що, згідно з даними кримінальних проваджень, Івченко був настільки зацікавлений у доступі до "ексклюзивної" системи розподілу, що навіть відвідував суд під час своєї відпустки.
Журналісти проводять паралелі між історією Анатолія Івченка та суддею Родіоном Кірєєвим, який засудив Юлію Тимошенко. "Цікаво спостерігати за подальшими подіями: після кримінального провадження і втрати суддівського статусу, Кірєєв тепер практикує як адвокат у Москві. Однак, було б більш справедливо, якби він відбував покарання у вʼязниці. Тепер, коли справа проти судді Івченка буде поновлена, у правоохоронних органів з’являється можливість уникнути помилок, допущених у випадку з Кірєєвим, і не дозволити втечу реальних колаборантів, які брали участь у грабежі країни, до моменту їхньої справжньої відповідальності", — підсумовує видання.
