Зонд Persephone намагатиметься розкрити таємниці Плутона.

Нова місія Persephone поки що перебуває на стадії планування. Вона має вирушити до карликової планети Плутон. Апарат зможе відповісти на деякі загадки, які лишилися після прольоту зонда New Horizons.

Хоча Плутон і втратив статус повноцінної планети, це не означає, що він не посідає особливого місця в серцях науковців. На це є практичні та сентиментальні причини: Плутон має спокусливі таємниці, які New Horizons лише примножив. Щоб дослідити ці таємниці, мультидисциплінарна команда з десятків університетів і дослідницьких інститутів запропонувала місію Persephone, яка має дослідити Плутон і тривати 50 років.

У 2015 році апарат New Horizons здійснив проліт біля системи Плутона, яка тепер відноситься до поясу Койпера. Ця місія дозволила зібрати цінну інформацію про карликову планету та її незвичайний супутник Харон. Зараз науковці мають можливість детально вивчити отримані дані, проте в них залишаються питання, зокрема, щодо деяких характеристик поверхні, що були зафіксовані під час спостережень.

Згідно з матеріалом, опублікованим у 2021 році, нова місія під назвою Persephone наразі лише на етапі підготовки. Її мета — відправитися до карликової планети Плутон, що знаходиться за Нептуном, та надати відповіді на чотири ключові наукові питання:

Останнє, і, можливо, найзахоплююче, полягає в тому, що відповідь на питання про внутрішню структуру Плутона може вказувати на наявність підводного океану, незважаючи на його віддаленість від Сонця. Існують певні свідчення, що підтримують цю гіпотезу, оскільки поверхня Плутона демонструє активність, а крижаний щит, відомий як Рівнина Супутника, може бути потенційно зумовлений цим океаном. Проте, на даний момент, у нас недостатньо інформації, щоб остаточно підтвердити цю теорію.

Саме це і покликана забезпечити Persephone. На жаль, за невблаганною логікою орбітальної механіки і нинішніми обмеженнями на технології двигунів, будь-яка така місія займе кілька десятиліть, навіть з гравітаційною підтримкою з боку Юпітера.

Проєкт місії Persephone був у розробці майже 31 рік, з яких 28 років витрачено на польотні етапи, а ще три роки — на дослідження орбітальних шляхів навколо Плутона та Харона. Після завершення основної місії існує можливість продовження експедиції для вивчення інших об'єктів поясу Койпера, що допоможе краще зрозуміти різноманітність типів тіл у цій величезній галактичній зоні.

Зменшити тривалість подорожі можна було б завдяки створенню більш вдосконаленої ядерно-електричної силової установки, здатної скоротити час на два роки, навіть за умови перевезення важчого корисного навантаження, ніж передбачено для місії Persephone. Хоча така технологія вже була описана, її впровадження може виявитися недоступним для запланованого запуску апарата в 2031 році на борту ракети SLS.

Персефона комплектуватиме свій арсенал датчиків, незалежно від типу силової установки, здатних досліджувати будь-які об'єкти, з якими вона зіткнеться під час своєї місії. За затвердженим маршрутом, апарат пролетить поблизу Юпітера та його супутників. Серед цих датчиків будуть камери, спектрометри, радіолокаційні системи, магнітометри та висотоміри, що дозволять досягти поставлених наукових цілей.

Важливою відмінністю Persephone є те, що він розроблений як орбітальний, а не пролітний апарат. За словами авторів, багато даних, які необхідно зібрати, неможливо буде отримати за короткий період, який надасть система під час прольоту повз неї. Орбітальний апарат зможе перебувати на орбіті й збирати дані впродовж трьох років про Плутон і Харон, включаючи динаміку їхньої активної поверхні.

Ця ініціатива є лише однією з численних пропозицій стосовно місій до далеких планет, які потребують додаткового фінансування. Попередня оцінка витрат у розмірі 3 мільярдів доларів робить її однією з найбільш дорогих у цьому сегменті. Проте, якщо проект отримає необхідні кошти, він зможе надати відповіді на питання, які виникли внаслідок місії New Horizons, навіть якщо для цього знадобиться кілька десятиліть.